А ВИ ЗНАЙОМІ З РОЗХІДНИКОМ ЗВИЧАЙНИМ?
Ареал поширення розхідника звичайного
|
ЗМІСТ
|
(див. відео) Щоб побачити відьму своїми очима, нарвіть траву (розхідник звичайний) Вальпургієвої ночі, сплетіть з неї вінок, на наступний день надіньте його на голову і підіть у церкву. Поглянувши на людей, відьму ви впізнаєте відразу – вона буде стояти до вівтаря спиною. Так писав про розхідник звичайний Альберт Великий – вчений, теолог, німецький середньовічний письменник, визнаний Учителем Церкви Католицькою Церквою.
Все це говориться про “магічну рослину” дикорос розхідник звичайний. Він має і безліч інших назв: сороконедужна трава, котовник, духмянка, котяча м’ята, блющик, розхідніця, грудна трава, т. д. Грецька назва рослини розхідник (Glechoma) належить до болотної м’яти: адже glykys на грецькій мові означає «приємний або солодкий». Так характеризується запах рослини.
Завдяки широкому поширенню звичайного розхідника, особливо в якості приправи (пряна рослина), Карл Лінней Glechoma (латинізовану назву) переніс і на розхідник звичайний. А видова назва (плющеподібна або звичайна) склалася завдяки схожості культури з плющем. Адже дослівний науковий переклад назви культури з латині Glechoma hederacea – це і є «м’ята плющевидна».
Ця багаторічна трав’яниста культура з роду Глухокропивових або Ясноткових має великий ареал поширення: вона росте по всьому Європейському континенті (помірна кліматична зона), Азії, Монголії, Казахстані, Японії, Північній Америці. Зростаючи на луках, в густих заростях чагарників, практично на всіх лісових галявинах, біля доріг, рослина швидко поширюється. У сільській місцевості її вважають рослиною-бур’яном – вона часто зростає на окультурених площах і біля будинків.
Якщо на якійсь ділянці росте дуже багато розхідника звичайного, значить, там суглинистий або супіщаний добре зволожений грунт.
Впізнати розхідник звичайний в природному середовищі досить легко. Він належить до багаторічних трав. Рослина має повзуче, волохате стебло, яке може вирости до 0,5 м в висоту. Пагони рослини можуть вкорінюватися самостійно.
Листки у розхідника округло-ниркоподібні або ниркоподібні, довгочерешкові, великогородчасті. Причому черешки верхніх листочків набагато коротші від нижніх.
Квітки розташовуються на припіднятих квітконосах і складаються в суцвіття мутовки. Вони трубчасті, синювато-бузкового кольору або з фіолетовим відтінком, двогубі. Збираються квітки в пучки по три або чотири квітки, які завжди розміщуються біля середніх або верхніх листків (в пазухах). Причому нижня губа (пелюстка) завжди довша за верхню.
Цвіте розхідник з травня до кінця червня. Після цвітіння утворюються плоди-ереми, що дозрівають в серпні.
Кореневище у звичайного розхідника повзуче, тонке, з короткими дрібними корінцями.
Одна з ознак трави – сильний, не надто приємний запах (особливо, якщо листя і стебла розім’яти в руках).
| Цікаво! Листки у рослини зимують зеленими. Старі листки змінюються новими в два етапи: перший починається в кінці квітня, а закінчується перед цвітінням, другий – починається після цвітіння, а закінчується з настанням перших осінніх заморозків. |
Звичайний розхідник здавна вважається лікарською травою. Для приготування лікувального зілля використовується лише надземна частина рослини, яку збирають під час цвітіння: травень-червень. Але при цьому не зривають занадто огрубілі частини стебла. Не підходять для лікування і хворі рослини. Висушений розхідник може зберігати лікувальні властивості тільки один рік.
Хімічний склад звичайного розхідника вченими вже вивчений. Вони визначили, що в ньому є безліч елементів, здатних вилікувати багато хвороб. Так, в траві є амінокислоти, танін (80%), сапонін, гіркоти, ефірна олія, холін, органічні кислоти, вітаміни…
Завдяки множинним цілющим інгредієнтам, що входять до складу цієї рослини, на сьогоднішній час вона застосовується не тільки в нетрадиційній медицині, але і в нашій сучасній офіційній. Так, відваром трави лікарі рекомендують лікувати коклюш, запалення легенів, бронхіт, бронхіальну астму, а також багато інших хвороб органів дихання.
Допоможе вона і при жовчнокам’яній, сечокам’яній хворобі або при запаленні сечового міхура. В цьому випадку лікувальні зілля розхідника допоможуть зменшити больові відчуття при виході каменів, підвищити діурез.
У народі область застосування звичайного розхідника набагато більші. Відомо, що зілля на основі трави допомагають вилікувати подагру, малярію, позбутися від кишкових кольок, збільшити апетит.
А ось свіжовичавлений сік рослини – це справжнє вітамінне джерело. Його застосовували при весняному авітамінозі.
Застосовується трава і для лікування ран, дерматозів, виразок. Дикорос часто використовували в якості примочок або робили на його основі настоянку, якою промивали гнійні рани.
|
Важливо! Для ліків, заготовляють лише надземну частину розхідника – в квітні-травні. Сухе зілля використовують лише один рік. Рослина отруйна, тому слід ретельно дотримуватись дозування і частоти застосування трави. |
Зіллям на основі розхідника лікували пухлини на шкірі, забиті місця, переломи.
Якщо підсумувати, то народні лікарі лікували цією рослиною практично всі хвороби внутрішніх органів (в тому числі і ракові пухлини), а також захворювання, що виникають на шкірі, виразки, порізи, переломи.
Сучасні вчені вже підтвердили, що свіжовичавленим соком трави можна лікувати цироз печінки, а також рак печінки, бронхів, легенів і горла. Вони довели – звичайний розхідник дійсно має протипухлинну, противометастатичну дію. Але застосовувати дикорос потрібно обережно, адже це отруйна рослина.
Застосовується дикорос і ветеринарії: ним лікують худобу. З його допомогою з тварин виганяли глисти, а соком трави (його змішували з вином) промивали очі у коней, щоб прибрати з них білі плями або більма.
Відомі й інші області застосування трави. Наприклад, в косметології, адже ця трава справжній природний косметолог. Додавши кілька крапель соку в будь-який крем, можна очистити обличчя і тіло від дерматозів, фурункулів і інших шкірних хвороб.Наші предки додавали рослину в тонізуючі напої – вони виходили дуже смачними, ароматними і цілющими.
Розхідник належить до медоносних рослин. Його мед – це світло-жовтий, дуже ароматний, смачний і корисний харчовий продукт.
Для с/г господарства, як вже говорилося раніше, трава особливої цінності не має. Хоча розхідником охоче харчуються вівці, можуть їсти його і коні, але ось інша худоба рослину взагалі не чіпає. Найімовірніше, їм не подобається різкий, не дуже приємний запах і гіркий присмак трави.
Та й на полях цього дикороса позбутися не так то вже й просто: його кореневище міцно чіпляється за грунт, тому вирвати його з землі повністю важкувато.
Але ось в декоративному садівництві рослина стане незамінною, якщо використати її в якості трави для озеленення занадто темних куточків саду. Там вона дійсно стане в пригоді адже не кожна рослина зможе рости в таких умовах.
Трава належить до землевкриваючих культур, тому стане частиною (причому дуже красивою) «природного» газону.
Дуже красиво вона буде виглядати і в зимовому саду, на терасі, балконі або в горщику на віконці. А посадивши розхідник в підвісний горщик, отримаєте красиву рослину і незвичайну ампельну культуру.
Сучасні селекціонери також відзначили природну красу і чарівність дикороса, тому вивели на його основі гібридні сорти розхідника. Особливо красиво виглядають гібриди трави, у яких листя має гарне біле обрамлення.
Розхідник звичайний рахується і їстівною травою. Свіжу зелень трави невеликими порціями можна добавляти до тушених м’ясних страв, страв із овочів, а також вона може служити хорошою приправою до сирів, томатів або ж навіть до спагеті. А ось в перші страви розхідник слід вкидати незадовго до їх готовності.
Дуже добре будуть смакувати і шашлики або ж мариноване м’ясо, якщо до нього положить трішечки сушеної трави. А вино домашнього виробництва в давні часи із звичайним розхідником полюбляли гурмани (проте більше 30 г трави на 1 л вина добавляти не рекомендується).
Але природну красу звичайного розхідника не затьмарить жодна гібридна рослина. Не дарма ж ми, скільки б не насолоджувалися культурними рослинами, все одно прагнемо на природу, щоб насолодитися її природною красою.
Розхідник звичайний - це багаторічна культура
